Історія та відкриття ультразвуку

Медична ультразвукова технологія постійно розвивається і наразі відіграє життєво важливу роль у діагностиці та лікуванні пацієнтів. Розвиток ультразвукової технології має захопливу історію, яка охоплює понад 225 років. Цей шлях включає внесок численних людей з усього світу, включаючи як людей, так і тварин.

Давайте дослідимо історію ультразвуку та зрозуміємо, як звукові хвилі стали важливим діагностичним інструментом у клініках та лікарнях по всьому світу.

Ранні початки ехолокації та ультразвуку

Поширене питання: хто першим винайшов ультразвук? Італійського біолога Лаццаро ​​Спалланцані часто вважають піонером ультразвукового дослідження.

Лаццаро ​​Спалланцані (1729-1799) був фізіологом, професором і священиком, чиї численні експерименти суттєво вплинули на вивчення біології як людей, так і тварин.

У 1794 році Спалланцані вивчав кажанів і виявив, що вони орієнтуються за допомогою звуку, а не зору, процес, відомий зараз як ехолокація. Ехолокація передбачає визначення місцезнаходження об'єктів шляхом відбиття від них звукових хвиль, принцип, який лежить в основі сучасної медичної ультразвукової технології.

Ранні ультразвукові експерименти

У книзі Джеральда Нойвайлера *Біологія кажанів* він розповідає про експерименти Спалланцані з совами, які не могли літати в темряві без джерела світла. Однак, коли такий самий експеримент було проведено з кажанами, вони впевнено літали по кімнаті, уникаючи перешкод навіть у повній темряві.

Спалланцані навіть проводив експерименти, в яких він осліплював кажанів за допомогою «розпечених голок», проте вони продовжували уникати перешкод. Він визначив це, тому що на кінцях дротів були прикріплені дзвіночки. Він також виявив, що коли він закривав вуха кажанів закритими латунними трубками, вони втрачали здатність правильно орієнтуватися, що призвело його до висновку, що кажани покладаються на звук для навігації.

Хоча Спалланцані не усвідомлював, що звуки, які видавали кажани, були призначені для орієнтації та були недоступні людському слуху, він правильно зробив висновок, що кажани використовували свої вуха для сприйняття навколишнього середовища.