Історія та відкриття УЗД

Медична ультразвукова технологія постійно вдосконалюється і наразі відіграє життєво важливу роль у діагностиці та лікуванні пацієнтів. Розвиток ультразвукової технології бере свій початок у захоплюючій історії, яка налічує понад 225 років. У цій подорожі беруть участь численні люди з усього світу, включаючи як людей, так і тварин.

Давайте дослідимо історію ультразвуку та зрозуміємо, як звукові хвилі стали важливим діагностичним інструментом у клініках і лікарнях у всьому світі.

Ранні початки ехолокації та ультразвуку

Часте запитання: хто першим винайшов ультразвук? Італійського біолога Лаццаро ​​Спалланцані часто вважають піонером ультразвукового дослідження.

Лаццаро ​​Спалланцані (1729-1799) був фізіологом, професором і священиком, чиї численні експерименти значно вплинули на вивчення біології як у людей, так і у тварин.

У 1794 році Спалланцані досліджував кажанів і виявив, що вони орієнтуються за допомогою звуку, а не зору, процес, який зараз відомий як ехолокація. Ехолокація передбачає визначення місцезнаходження об’єктів шляхом відбиття звукових хвиль від них, принцип, який лежить в основі сучасної медичної ультразвукової технології.

Ранні ультразвукові експерименти

У книзі Джеральда Нойвайлера *Біологія кажанів* він розповідає про експерименти Спалланцані з совами, які не могли літати в темряві без джерела світла. Однак коли такий же експеримент проводили з кажанами, вони впевнено літали по кімнаті, уникаючи перешкод навіть у повній темряві.

Спалланцані навіть проводив експерименти, де він осліпив кажанів за допомогою «розпечених голок», але вони продовжували уникати перешкод. Він визначив це тому, що на кінцях дротів були прикріплені дзвіночки. Він також виявив, що коли він закривав вуха кажанів закритими латунними трубками, вони втрачали здатність правильно орієнтуватися, що змусило його зробити висновок, що кажани покладаються на звук для навігації.

Хоча Спалланцані не усвідомлював, що звуки, які видають кажани, призначені для орієнтації та не чутні людиною, він правильно зробив висновок, що кажани використовують свої вуха, щоб сприймати оточення.